Блог м.Андрушівка, Житомирщина
Online Translate

Интернет реклама УБС
Статистика сайта


Відвідувачі за останні 24 години















Історична Андрушівщина. 10. Андрушівський район у 1970-ті – 1980-ті роки

Незважаючи на критичну оцінку цих років як періоду поглиблення застійних явищ в економіці, однак це був час зміцнення матеріального становища населення. Для більшості людей негативні тенденції були ще малопомітні – вони почали явно проявлятися із середини 1980-х рр. Зниження темпів зростання продуктивності праці, хронічне невиконання п’ятирічних планів по цілому ряду показників компенсувалося прибутками від продажу за кордон природних ресурсів, зокрема нафти, газу, лісу, залізної і мідної руди тощо. Надходження у державну казну великим потоком нафтодоларів дозволяло спрямувати кошти на різні соціальні програми: збільшення заробітних плат, соціальних допомог, будівництво шкіл, лікарень, амбулаторій, дитячих садків, сільських будинків культури, прокладення доріг із твердим покриттям. Керівникам організацій та установ виділялися значні кошти, для прикладу, на ремонт, і у випадку невикористання цих грошей, керівникові виносили догану. Збільшення заробітної плати при незмінних цінах на промислові товари дозволяло багатьом побудувати власне житло, а також придбати в дім телевізори, пральні машини, мотоцикли та автомобілі. Зміцніли і колективні господарства, багато трудомістких процесів було механізовано, зростала рентабельність колгоспів. Це стало результатом того, що у розвиток сільського господарства вкладалися значні кошти. Так, загалом в 1969 році капіталовкладення держави і колгоспів у сільське господарство становили 16,7 мільярда карбованців, на 6% більше ніж у 1968 р., а в 1970 р. – понад 18 мільярдів крб.
Наприкінці 1969 р. відбувся Третій Всесоюзний з’їзд колгоспників, на якому було затверджено новий Статут колгоспу, обрано новий склад союзної Ради колгоспів. У січні 1970 р. на усіх рівнях – республіканському, обласному та районному також проводяться вибори відповідних Рад колгоспів. Так, 6 січня у Будинку культури гальчинського колгоспу «Україна» відбулися збори, на яких обрали склад Андрушівської районної Ради колгоспів. Очолив її Борис Ілліч Ярош – начальник районного виробничого управління сільського господарства, а заступниками голови Ради стали Петро Васильович Подлевський – голова колгоспу імені Чапаєва, і Олександр Дмитрович Стельмах – голова колгоспу імені Ілліча. До складу районної Ради колгоспів увійшли ще 37 осіб: передовики сільськогосподарського виробництва, голови колгоспів.
Хоча Андрушівський район – загалом аграрний, однак промислове виробництво займає тут теж значне місце, і у його розвиток, переоснащення спрямовують великі кошти. За чотири роки п’ятирічки тільки на п’ять промислових підприємств Андрушівщини виділено 6 мільйонів 962 тисячі крб. капіталовкладень. За ці кошти в районі побудовано цех сухих кормових дріжджів, завершувалося спорудження цеху вітаміну «В-12» на Андрушівському спирткомбінаті, проведено велику реконструкцію на Андрушівському і Червоненському цукрозаводах, оновлено на них устаткування. Все це дало змогу значно збільшити обсяги виробництва продукції, знизити її собівартість.
У 1970 р. було підведено підсумки соціалістичного змагання на честь 100-річчя з дня народження В.І.Леніна. Першість серед підприємств району здобув колектив Андрушівського цукрозаводу на чолі з директором М. О. Огородником, а серед колгоспів району – колгосп імені Леніна, який очолював М.І.Путій. В Книгу Ленінської трудової слави було занесено переможців соціалістичного змагання, передовиків виробництва району:
1. Аврамця В.П. – бригадира тракторної бригади ордена Леніна колгоспу «Більшовик», Героя Соціалістичної Праці.
2. Андрійчука В.Г. – агронома державної сортодільниці, кавалера ордена Леніна.
3. Андрійчука Ф.Г. – бригадира тракторної бригади колгоспу «Перемога», кавалера ордена Леніна.
4. Антощука І.В. – тракториста колгоспу імені Дзержинського.
5. Бабича Д.І. – ланкового механізованої ланки колгоспу «Перемога», Заслуженого механізатора Української РСР.
6. Баско О.Т. – змінного інженера Андрушівського цукрозаводу.
7. Басюк Є.І. – свинарку колгоспу імені Ілліча.
8. Багреєва О.П. – шофера авто підприємства 05031, ударника комуністичної праці.
9. Бердичівського П.О. – слюсаря івницького відділення «Сільгосптехніка», ударника комуністичної праці.
10. Білоуса М.С. – слюсаря-електрика Червоненського цукрозаводу, ударника комуністичної праці, раціоналізатора.
11. Броніцького Є.Л. – токаря Андрушівського спирткомбінату, ударника комуністичної праці, майстра «Золоті руки».
12. Берладин А.Д. – бригадира бригади пошиву верхнього одягу райпобуткомбінату.
13. Боянського Є.В. – тракториста колгоспу «Ленінський шлях».
14. Бугрима М.М. – тракториста колгоспу імені Суворова.
15. Варгалюка Ф.А. – директора Андрушівського маслозаводу, кавалера ордена Леніна.
16. Воєводу Т.В. – електрика Андрушівського хлібоприймального пункту.
17. Горняка Г.С. – персонального пенсіонера, кавалера ордена Леніна.
18. Гелевея Г.А. – доглядача ВРХ колгоспу «Нове життя».
19. Глухончук В.П. – доярку колгоспу імені Чапаєва.
20. Гебрич Р.П. – доярку ордена Леніна колгоспу «Більшовик».
21. Гошицького А.А. – тракториста колгоспу імені Котовського.
22. Гагич Л.М. – завідуючу фельдшерсько-акушерським пунктом с. Гарапівка.
23. Гальосу А.І. – ланкового механізованої ланки колгоспу «Перемога».
24. Добровінського Й.А. – тракториста колгоспу імені Суворова.
25. Драгана Д.С. – секретаря парторганізації колгоспу імені Чапаєва.
26. Дудюк А.Т. – доярку колгоспу імені Калініна.
27. Затварницьку Г.Д. – свинарку колгоспу «Ленінський шлях».
28. Єгорова С.А. – помічника бригадира тракторної бригади колгоспу імені Чапаєва.
29. Іванченко Л.Й. – агронома ордена Леніна колгоспу «Більшовик», Заслуженого агронома Української РСР.
30. Кухарець Б.М. – свинарку колгоспу «Перше травня»
31. Кондрацького М.І. – токаря Андрушівського цукрозаводу, ударника комуністичної праці, раціоналізатора.
32. Котелянець Н.Й. – продавця сільмагу с. Івниця.
33. Леонову А.В. – свинарку ордена Леніна колгоспу «Більшовик», кавалера ордена Леніна.
34. Любченко Л.А. – голову ордена Леніна колгоспу «Більшовик», кавалера ордена Леніна.
35. Левицького Є.І. – тракториста колгоспу «Шлях комунізму».
36. Лисюк Н.Г. – доглядачку ВРХ колгоспу «Здобуток Жовтня».
37. Лазаренка М.К. – крановика Івницького заводу залізобетонних виробів.
38. Лінецьку С.О. – телефоністку районного вузла зв’язку.
39. Ленського А.Д. – бригадира бригади теслярів Міжколгоспбуду.
40. Мацевича Л.Л. – тракториста колгоспу імені Ватутіна.
41. Максимчук Н.Г. – доглядачку ВРХ колгоспу імені Косіора.
42. Матвіюк Л.А. – доярку Андрушівського бурякорадгоспу.
43. Миронюка С.В. – тракториста колгоспу «Перше травня»
44. Мелінського І.Л. – агронома Червоненського бурякорадгоспу, кавалера ордена Леніна.
45. Мисика А.В. – завідуючого господарством колгоспу імені Калініна, кавалера ордена Леніна.
46. Мосійчук В.П. – майстра цеху ширпотребу Андрішувського маслозаводу.
47. Новицького К.В. – слюсаря Червоненського цукрозаводу, ударника комуністичної праці.
48. Надьожина Д.М. – пенсіонера, активного учасника громадянської війни, делегата ХVІ з’їзду ВКП(б).
49. Ососкову Л.Л. – вчительку Нехворощанської середньої школи.
50. Парфенюк Ф.Ф. – пенсіонера, кавалера ордена Леніна.
51. Подлевського П.В. – голову колгоспу імені Чапаєва, кавалера ордена Леніна.
52. Пашнін А.В. – ланкову колгоспу «Україна».
53. Порскала М.А. – комбайнера колгоспу імені Шевченка.
54. Поліщук М.Д. – пташницю колгоспу імені Леніна.
55. Прилуцьку Н.А. – доярку Червоненського бурякорадгоспу.
56. Просовецького І.О. – персонального пенсіонера, члена КПРС з 1919 року, активного учасника громадянської та Великої Вітчизняної воєн.
57. Пукаса М.Д. – бригадира бригади мулярів Червоненського спиртзаводу, ударника комуністичної праці.
58. Родцевича В.М. – комбайнера колгоспу імені Кірова.
59. Рокитенця О.І. – завідуючого СТФ колгоспу «Комунар»
60. Рудюка О.Л. – токаря райоб’єднання «Сільгосптехніка», ударника комуністичної праці, раціоналізатора.
61. Спіріна М.Л. – пенсіонера, кавалера ордена Леніна.
62. Слободяна І.Т. – пенсіонера, активного учасника Великої Вітчизняної війни.
63. Семенюка І.Г. – шофера автопідприємства 05031, ударника комуністичної праці.
64. Топольницьку А.І. – свинарку колгоспу «Комунар».
65. Ткачука П.Д. – директора Яроповицької середньої школи.
66. Устича В.І. – бригадира бригади комуністичної праці слюсарів Андрушівського спирткомбінату, майстра «Золоті руки».
67. Федчук М.Г. – доглядачку ВРХ колгоспу «Червона зірка».
68. Ходаківського В.О. – шофера колгоспу імені Свердлова.
69. Холоденіна І.Т. – шофера райоб’єднання «Сільгосптехніка».
70. Яковицького А.І. – комбайнера колгоспу «Комунар».
71. Якубівського Л.А. – ланкового механізованої ланки ордена Леніна колгоспу «Більшовик».

Також були відзначені кращі сільські ради з врученням їм перехідного Червоного прапора. За найкращу організаційно-масову роботу – Городківську, очолювану М. М. Барчуком і за найкращу культурно-освітню роботу – Старокотельнянську, очолювану М. А.Іванченко.
Міцні трудові і партнерські зв’язки поєднували Андрушівщину з Болгарією, зокрема побратимом Старої Котельні було село Лехчево Михайловградського округу. Відзначимо, що побратимом м. Житомира було місто Михайловград. Влітку 1970 р. гості з Лехчево побували у Старій Котельні, де їх з пошаною зустрічали голова ордена Леніну колгоспу «Більшовик», депутат Верховної Ради СРСР, член ЦК КП України Любов Андріївна Любченко, працівники господарства, школярі місцевої школи. Комбайнери з Болгарії працювали в жнива на полях Житомирщини, зокрема і в Андрушівському районі. У свою чергу, механізатори Андрушівщини – в Болгарії.
Визначальною особливістю радянської епохи було загальне керівництво і контроль за виконанням державної політики в усіх сферах людської життєдіяльності з боку комуністичної партії. Суспільна значимість, репутація, відповідальність секретаря парторганізації не поступалися ролі і значенню керівника господарства, установи, підрозділу, а, можливо, були навіть вищі. Адже у той час проголошувалося, що «партія – це керівна і спрямовуюча сила». Цілком чесним і справедливим по відношенню до партійних і державних керівників є визнання того, що покращився якісний рівень їхнього складу, адже виробилися чіткі і вимогливі критерії до керівників, порядок їх добору, професійного і службового зростання, виховання нових кадрів. Сформувались навіть своєрідні «школи» передачі управлінського досвіду. Для прикладу, на Житомирщині багато керівників відносять себе до «школи С.Г. Бойка», «школи Л.А. Любченко» та ін. Серед секретарів партійних організації Андрушівщини одними з найкращих були: Д.С. Драган – колгоспу імені Чапаєва, Л.Й. Іванченко – ордена Леніна колгоспу «Більшовик», П.Д. Присяжнюк – Червоненського цукрокомбінату, М.І. Рудюк – Андрушівської середньої школи, М.В. Яцюк – Андрушівського спирткомбінату та ін. Очолював районний комітет комуністичної партії М.П. Медведовський.
В полі зору партійного керівництва була однією з найважливіших освіта, школа. Невипадково 14 січня 1970 р. відбувся пленум РК КПУ, на якому розглядалося основне питання «Про підготовку і виховання учительських кадрів». Відверто і прямо говорилося про недоліки та проблеми району. Так, висловлювалося незадоволення якісним складом учителів: «у четвертих-десятих класах працює 26 процентів учителів-предметників, які не мають вищої освіти. З цих 190 вчителів лише 38 навчаються заочно. Особливо низький освітній рівень мають вчителі шкіл Глиновецької та Лебединецької восьмирічних шкіл». Разом з тим і відзначалися позитивні моменти: «В районі працює постійно-діючий семінар директорів шкіл і їх заступників, організаторів позакласної роботи. Для підвищення методичного рівня знань учителів створено 17 районних предметних комісій, міжшкільні предметні комісії працюють при 9 школах, шкільні – при 31 школі» .
Головним у галузі освіти було поставлено завдання переходу до загальної середньої освіти. Це питання, зокрема, розглядалося на серпневій учительській конференції 1971 р. У своїй доповіді заввідділом народної освіти Б. Г. Сабадаш висловив занепокоєння, що «у минулому році відсіялося 43 учні 9-х класів». Також розглядалося питання переходу на нові навчальні програми. На педагогічній конференції були вшановані кращі вчителі району. Колеги привітали нагородження орденом Трудового Червоного Прапора директора Нехворощанської середньої школи І.О. Сидорова, орденом Знак Пошани – учительку української мови Андрушівської середньої школи № 2 Я.В. Нагребецьку, медалями «За трудову доблесть» учителя історії Старокотельнянської середньої школи П.С. Бондарчука, вчителя хімії Івницької середньої школи О.П. Сороку. У своїй доповіді Б.Г. Сабадаш окремо відзначив педагогів, які працюють за новими методами: О. С. Омельченко, К.Г.Зіневич, К.М. Никипорець, М.М. Лялюшко з Андрушівської середньої школи № 1; Я. В. Нагребецька, М.І. Антонюк, Н.Ф. Яремчук з Андрушівської середньої школи № 2; Ф.М. Нечепа, Ф.Г. Малініцький, М.В. Сусол з Червоненської середньої школи; П.К. Гусар із Волицької восьмирічної школи; М.Ф. Габзівська, В.Г. Сагадин із Павелківської та Старокотельнянської середніх шкіл.
Серед кращих педагогів були і Л.Ф. Крамаренко, учитель Андрушівської середньої школи № 1, нагороджена орденом «Знак Пошани», Н.Д. Огороднійчук, викладач Андрушівського профтехучилища, Заслужений працівник профтехосвіти. У 1970-х роках також високо відзначали працю вчителя біології Червоненської середньої школи, Заслуженого вчителя УРСР О.В. Сторожука, вчителя фізики Андрушівської середньої школи № 1 К.М. Никипорця, вчителя іноземної мови Глинівецької середньої школи В.С. Скворцова та багатьох інших.
Помітне і важливе місце у культурному житті району відігравала Андрушівська музична школа, де талановиті викладачі – Л.К. Лозінська, В. Г. Пасічник, М.Є. Свєтлова – відкривали дітям багатий світ музики, мистецтва, краси. Серед кращих учнів музичної школи у 1970-х рр. – Анатолій Антонюк, Світлана Гаврилко, Василь Коваль, Ірина Листопадова, Юрій Лобода, Світлана Яцюк. Вони багато разів виступали на різних конкурсах, святкових концертах.
Наприкінці 1970-х років в Андрушівському районі діяло 6 початкових, 12 восьмирічних і 15 середніх шкіл, в яких загалом навчалося понад 8 тисяч учнів (на 3 тисячі більше, ніж нині. – М.Г.), а навчали їх 600 вчителів. Серед них – чимало ветеранів педагогічної праці. Стало доброю традицією вшановувати учителів-ювілярів, які усе своє трудове життя присвятили благородній справі виховання особистості. Прикладом цього – педагогічна діяльність учительки Андрушівської восьмирічної школи І.П. Поліщук, яка 1978 р. відзначала своє 55-річчя. Її щиро і сердечно привітали вдячні учні і колеги на чолі з директором Л.А. Коваль, а також голова місцевої профспілки В.Ф. Олішевська, інспектор райвно І.В. Самоплавська.
У 1980-х роках все більше проявлялися негативні наслідки екстенсивного господарювання, тому радянське керівництво розробляло шляхи і методи інтенсифікації економіки. Проголошене було гасло «Економіка повинна бути економною», однак все-таки вона залишалася затратною і тому не дуже ефективною. В середині 1980-х років були кинуті нові гасла: «Побудова соціалізму з людським обличчям», «Прискорення соціально-економічного розвитку», «Формування нового мислення» – суспільство вступило у період перебудови.
На першій сесії районної ради народних депутатів 26 скликання у липні 1987 р., крім організаційних питань, розглядалося ряд інших, об’єднаних однією темою: «Турбота про людину – головне тепер». У своїй доповіді голова райвиконкому О.Д. Стельмах відзначив, що «за два роки поточної п’ятирічки на соціальну перебудову села буде використано капіталовкладень майже 4 млн.крб., що на 35 процентів більше середньорічного рівня одинадцятої п’ятирічки. Зріс обсяг житлового будівництва, особливо за рахунок коштів господарств. В даний час в районі споруджується таких будинків понад 100. Предметно займаються зведенням житла правління колгоспів імені Шевченка, „Шлях комунізму”, імені Кірова, імені Свердлова. Більше уваги стало приділятися індивідуальному будівництву. Розширилась база сільської комунальної служби, ведуться роботи по газифікації шести сіл. На прокладення шляхів і благоустрій населених пунктів використано понад 1 млн.крб.» .
1987 рік проходив під знаком зустрічі ювілейної дати – 70-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції. І дійсно почесно було стати переможцем Всесоюзного соціалістичного змагання саме у цей рік. Серед таких ударників праці – колектив зміни № 1 Андрушівського цукрозаводу (нач. зміни Г.П. Агаріна), колектив цеху контрольно-вимірювальних приладів Червоненського цукрозаводу (нач. цеху Л.В. Скобель), колектив цеху кормового концентрату вітаміну В-12 Андрушівського спиртового заводу (нач. цеху В.Г. Горняк), колектив комплексної госпрозрахункової бригади пересувної механізованої колони № 26 (бригадир А.Д. Ленський), колектив бригади водіїв вантажних автомобілів автопідприємства 11838 (бригадир М.К. Дударенко), колектив комплексного приймального пункту с. Нехворощ районного комбінату побутового обслуговування населення (завідуюча Т.А. Крижанівська), колектив механізованої ланки по вирощуванню цукрових буряків відділку № 1 колгоспу імені Шевченка (ланковий М.М. Дмитрук), колектив тракторної бригади відділку с. Крилівка колгоспу «Україна» (бригадир В.Л. Гринь), колектив птахоферми колгоспу імені Леніна (завідуючий В.Т. Логвінов), колектив молочнотоварної ферми відділку імені Рози Люксембург Червоненського бурякорадгоспу (бригадир О.М. Чугаєвська), колектив молочнотоварної ферми відділку с. Лісівка колгоспу «Перемога» (завідуючий Й.П. Родзіський), колектив механізованої ланки по вирощуванню зернових культур ордена Леніна колгоспу «Більшовик» (ланковий М.Є.Кузьмич), колектив по вирощуванню овочів колгоспу імені Дзержинського (ланкова Л.Г. Юзьвак).
За високі показники у Всесоюзному соціалістичному змаганні на честь 70-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції Почесними Грамотами ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС та ЦК ВЛКСМ було нагороджено цілий ряд трудівників району, серед яких: В.В. Антощука, метранпажа районної друкарні; Б.Е. Боримського, водія автопідприємства 11838; В.О. Горкуна, бригадира електриків СПМК-52; В.Г.Іванченка, начальника залізничного депо Червоненського цукрозаводу; М.І. Кондрацького, токаря Андрушівського цукрозаводу; М.С. Махінчука, тракториста відділку с. Галчин колгоспу «Україна», В.Д. Нижника, механізатора ордена Леніна колгоспу «Більшовик»; Т.М. Сапак, заступника директора по навчально-виховній роботі Андрушівської середньої школи № 2; С.І. Тодчука, складача поїздів залізничної станції Андрушівка; М.Я. Яцюка, тракториста райсільгоспхімії. З вище названих передовиків виробництва варто окремо виділити Михайла Івановича Кондрацького, кавалера ордена Леніна, який у 1988 р. був обраний головою ради трудового колективу Андрушівського цукрозаводу і докладав чимало зусиль, щоби ще більш покращити роботу підприємства.
1989 р. працівники Андрушівської залізничної станції за перемогу у соціалістичному змаганні здобули перехідний Червоний прапор Козятинського відділення дороги Південно-Західної залізниці.
У 1980-ті продовжувалося активне будівництво, здійснювалася державна програма «Житло – 2000 рік». За 1986-1989 роки у районі отримали квартири і поліпшили житлові умови 140 сімей, значно зросли обсяги дольової участі підприємств та організацій райцентру в житловому будівництві. Планувалося, як свідчить виступ голови виконкому міської ради К.М. Спіріна, «до 2000 року увести в експлуатацію 60,5 тисячі квадратних метрів житла, або щороку по 6 тисяч» . Восени 1989 р. у черзі на одержання квартири або поліпшення житлових умов перебувала 451 сім’я, тому вихід вбачався у будівництві народним способом, а також завдяки збільшенню кількості індивідуальних забудовників, як наприклад, у Гальчині, де на вище зазначений час було майже 30 індивідуальних забудовників. Серед проблем з індивідуальним будівництвом відзначалися: тяганина з виділенням земельних ділянок, гострий дефіцит будматеріалів та їх подорожчання.
Держава продовжувала виділяти значні кошти на будівництво шкіл, дитячих садків, фельдшерсько-акушерських пунктів і амбулаторій. У другій половині 1980-х років нові приміщення дошкільних закладів з’явилися у селах Миньківці, Бровки, Лебединці. В 1990 році завершилося спорудження будівель дитячих садків у колгоспах імені Леніна, імені Фрунзе, імені Калініна, «Шлях комунізму», в бригаді с. Лісівка, радгоспі «За комунізм». Також було проведено реконструкцію дитсадків у колгоспах: імені Шевченка, «Нове життя», здійснено добудову групових кімнат дитсадка у радгоспі «Комуніст», виконано капітальний ремонт приміщень дошкільних закладів у Глинівцях, Іванкові, Нехворощі. Дуже багато школам, дитсадкам допомагали місцеві господарства, адже у Статуті колгоспу сказано «Колгосп сприяє батькам і школі у правильному вихованні дітей, підтримує тісний зв’язок з школою, подає допомогу органам народної освіти у виробничому навчанні дітей, надає школам земельні ділянки, техніку, насіння, добриво і транспорт, забезпечує працевлаштування випускників шкіл у колгоспі». Однак не по наказу більшість керівників господарств допомагали освітнім закладам, а більше від щедрості душі і глибокої людяності, адже у дитсадках і школах виховувалися діти працівників колгоспу і, разом з тим, майбутнє поповнення, майбутня зміна. Так, ордена Леніна колгосп «Більшовик» обладнав спортивний зал і майданчик для дитячого садка і придбав різного обладнання на суму близько трьох тисяч карбованців, а на харчування малят господарство щороку витрачало 8,5 тисяч карбованців. Також іншими колгоспами: імені Шевченка виділено для потреб дитсадків 14773 карбованці, імені Леніна – 6774 крб., імені Дзержинського – 7220 карбованців.
В рамках виконання державної програми «Житло – 2000 рік» здійснювалося будівництво житлових будинків підприємствами для своїх працівників. Як розповідав у районній газеті сам директор Андрушівського спиртзаводу М. Монастирський: «в планах діяльності підприємства на 1989 рік за рахунок капітальних вкладень й фонду соціального розвитку побудувати і увести в експлуатацію двоповерховий будинок з спорудами для підсобного господарства й продати його за 50 тисяч карбованців працівникам спиртзаводу. 300 тисяч карбованців витрачено на дольове спорудження будинку по вулиці Івана Франка, в якому ми матимемо до 25 квартир. Однак питання забезпечення заводчан житлом не знімається з порядку денного і в 1991 році буде зведено будинок на 30 квартир. Завершується капітальний ремонт заводського будинку культури, готелю. Плануємо розпочати спорудження адміністративного корпусу, де розміститься медпрофілакторій, кабінет фізлікування. Працюючі на заводі отримають приміщення для підсобних господарств, у їх розпорядженні буде теплиця, на території стадіону з’явиться спорткомплекс з плавальним басейном. Виділяються кошти з бюджету соцстраху для надання матеріальної допомоги, санаторно-курортного лікування, дієтичного харчування. З метою поліпшення матеріального становища тих, хто йде на заслужений відпочинок, оцінюючи їх вклад у справи колективу, збільшена винагорода за добросовісну працю на підприємстві до місячного заробітку за кожні 5 років стажу».
Невипадково на цьому підприємстві кожен намагався працювати із великою самовіддачею. Особливо активним був тут раціоналізаторський рух, на спиртзаводі навіть існувала первинна організація Всесоюзного товариства винахідників і раціоналізаторів, яку очолював Л.А. Макаревич. Багато винаходів зробили М.І. Кондратюк і М.Л. Сокальський, що дало економічний ефект 4,5 тисячі карбованців.

Махорін Геннадій Леонідович, кандидат історичних наук


Интернет реклама УБС

Интернет реклама УБС
website 9 из 10 на основе 43 оценок. 21 пользовательских отзывов.