Do you want to support owner of this site? Click here and donate to his account some amount, he will be able to use it to pay for any of our services, including removing this ad.
Блог м.Андрушівка, Житомирщина
Online Translate

Интернет реклама УБС
Статистика сайта


Відвідувачі за останні 24 години















Симфонія щедрої душі

Так часто згадую зараз школу, колишніх колег, учнів. Найбільше, звісно, запам’яталися яскраві особистості, які і мислили, і діяли не так, як усі, утверджувалися своїми вчинками, переконаннями, сміливим мисленням. З-поміж таких була і моя колишня учениця Валя Нерубенко (Грицюк). Досі не можу забути випускного вечора їх 11-А класу: стільки клопотів, тривог. До традиційних додалися несподівані: хлопці й дівчата почули від Валентини її тверде рішення — після випускного за комсомольською путівкою їхати на будівництво Байкало-Амурської магістралі. Туди направлялися безстрашні відчайдухи, ентузіасти-патріоти, яких чекала незвідана тайга і важка робота. Та червнева ніч змайнула, як мить. Традиційний світанок випускники зустрічали групами: одні — на мосту, що веде на Красну Гірку, інші — на тому, що через Гуйву в Гардишівці. Валентина поспіхом прощалася з однокласниками, бо треба було про своє рішення сказати батькам і того ж ранку виїхати до Житомира. Дівчину не могли зупинити ні вмовляння товаришів та вчителів, ні сльози матері. Своїми вчинками вона формувала свою особистість, вони стали пізніше темами її поезій. В одному з віршів вона напише: В душі своїй я посію соняшники, Стане світло і тепло всім. Вчителі, старші друзі, я, як класний керівник, батьки щиро бажали Валентині пронести через все життя те найкраще, чому вчили в школі: жадобу до знань, душевну чистоту, щиру дружбу і вірність, зичили не розгубити на життєвих перехрестях доброзичливість, щоб на її стежках-дорогах завжди світило сонце розуму і щоб її добрі вчинки радували людей. Довго тягнулися дні. І ось очікувана звісточка від доньки: Валя писала додому, що в неї все добре, є хороші друзі. Але в глибині душі затаївся смуток за рідним краєм: Краю зелений, річка з лататтям, Крапля ромашок в траві, Юність пройшла тут у білому платтячку З сонячним променем на голові. («Зустріч з минулим»). І все ж в мотивах переважає впевненість у тому, що життя її багато чому навчило. Тепер вона вміла ще більше цінувати дружбу, вірність друзів, любити життя, працювати, сміливо досягати мети. Доля уже в зрілішому віці ще раз закинула Валентину Іванівну (уже із сім’єю) на Далекий Схід, де чоловік служив військовим, а вона працювала в газеті. До речі, В. Нерубенко за фахом журналіст і розпочинала свій творчий шлях в редакції нашої районної газети. Зараз з родиною живе у Львові. Згадуючи минуле, мені пригадалися слова пісні: Полети у далеч, ластівко, прошу, Принеси хоч в гості молодість мою, Може, заблукала десь на чужині, Посумуєм разом в рідній стороні. Потім хай вертається, в неї справа є, А я лишусь із старістю — кожному своє. Отож нехай не гасне віра і надія — все, що робиться, то на краще. В цьому нас переконує своїми віршами, що увійшли до збірки «Осоння», моя колишня учениця Валентина Нерубенко.

Надія Данильчук,
м. Андрушівка


Интернет реклама УБС

Интернет реклама УБС
website 7 из 10 на основе 77 оценок. 38 пользовательских отзывов.