This page is hosted for free by zzz.com.ua, if you are owner of this page, you can remove this message and gain access to many additional features by upgrading your hosting to PRO or VIP for just 32.50 UAH.
Do you want to support owner of this site? Click here and donate to his account some amount, he will be able to use it to pay for any of our services, including removing this ad.
Blog c.andrushevka, Zhytomyr
Online oversætte

Internet reklame UBU
Statistikker for stedet


Besøgende til sidst 24 timer















Og Chernobyl Kranerne flyvende…

26 April — Dagen for Tjernobyl-tragedien

Fløj. Den uhyggelige foråret 1986 1.. Og noget der skete til fædreland, da de mødte dem sorg og Tjernobyl Bedoya. Dette er det samme det var modgang sort falde tæt samìsìnkogo Ukraine, аби отруїти радіоактивним злом і землю, і воду, кинути в душі і долі людські стільки горя, журби й безнадії, перетворити квітучі села в безлюдну пустку, яку стали називати коротко і страшнозона відчуження… Гнані страхом невидимої загрози лишали люди, а з ними й лелеки, обжиті місця і селилися, хто де. А в снах бачили постійно ту землю, де народилися, де навіки лишили батьків, дідів, прадідів… А туди, в зону лиха, з усіх кінців зліталися інші соколята, аби зарадити біді, зупинити її навіть ціною власного життяліквідатори. Чимало побувало там і наших земляків, blandt dem, — Валерій Владиславович Стоцький.
Тоді, в 1986-му, він працював заступником директора райсільгосптехніки з механізації тваринницьких ферм. Як офіцер запасу через військкомат був відправлений на ліквідацію наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Навіть думка не промайнула, аби якось відкрутитися. «А хто, як не ми? — відповів стиха, але так впевнено і твердо мій співрозмовник. — Комусь потрібно було захищати від лиха свою землю, сім’ю, дружину, børn, og, значить, і всю Україну. Тому й стали на двобій з чорнобильською бідою і я, і тисячі таких, як я». Бачила, як боляче згадувати цьому привітному, сивочолому чоловіку все пережите… З голубих аж синіми стали його очі з вологим полиском. Із серпня по 15 December 1986 p. був В. I den. Стоцький в небезпечній зоні. Спочатку їх військова частина базувалася в лісі поблизу села Термахівка Іванківського району Київської області. De, om 700 mand, жили в наметовому таборі, а порядколючий дріт, бо зона. Бригада, яку він очолював, розширювала дорогу від атомної електростанції до с. Копачі (6 km), куди спецтехнікою підвозили бетон, залізні конструкції, які перевантажували на інші техзасоби і доставляли до зловісного четвертого реактора, аби заховати його під бетонним саркофагом, щоб не дихав смертю. — Працювали в респіраторах, у кожного прикріплений спеціальний накопичувач, з допомогою якого вимірювали рівень радіації, що отримували, аби не переборщити з допустимою дозою, — згадує В. I den. Стоцький. — Тут працював я 15 діб. Не дозволяв довше бути рівень радіації. Довелося побувати і майже біля самого 4 енергоблока, де дозиметр аж «зашкалював». Відбував вахту Валерій Владиславович і в Прип’ятімістечку енергетиків-атомників, де знімали верхній забруднений шар грунту і схороняли його в бурти під накриття, поки ним не займуться хіміки. Потім був Чорнобиль, Зелений мис…Якими є Ваші спогади про Чорнобиль? — Болючими. — Чи стирає їх час? — Він іноді лікує, але не таке. Цього забути не можна: ні сплюндровану атомом землю, ні рудий ліс, що стояв зловісною мертвою стіною. Ми розуміли, що підступна радіація підточує сили кожного, але чесно виконували свій обов’язок. — Що додавало сил Вам там, на Чорнобильській передовій? — Любов до своєї землі, своєї родини, підтримка близьких. Ми не відчували себе приреченими, як і ті пожежники, що гасили смертельний ядерний вогонь. Пам’ятаю, як приїхали з концертом Алла Пугачова і Борис Мойсеєв зі своєю групою. Виступали в пристосованому літньому кінотеатрі. Це для нас було свіжим ковтком повітря… Співала Пугачова довго, роздавала автографи. Ми тоді були потрібні країні. — А що ж тепер? — Тепер маю статус ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС І категорії, інвалід ІІ групи, працюю головним інженером в КП «Комсервіс». Маю двох дорослих дітей, двох внуків. Є для кого жити. От тільки б здоров’я… А ще боляче, що залишилися ми незахищені державою. Є закони, які надають пільги, шкода лише, що більшість з них так і залишається на папері. А на ділінавіть відповідну пенсію, гарантовану законом, доводиться відстоювати в судах. Чорнобиль назавжди залишиться нашою біллю. Молимо Бога, аби все це, як і японська «Фокусіма-1», ніколи не повторилося.

Valentine Vasylyuk
andrushevka.pp.ua


Internet reklame UBU

Internet reklame UBU
hjemmeside 9 fra 10 på grundlag af 70 evalueringer. 20 brugeranmeldelser.