This page is hosted for free by zzz.com.ua, if you are owner of this page, you can remove this message and gain access to many additional features by upgrading your hosting to PRO or VIP for just 32.50 UAH.
Do you want to support owner of this site? Click here and donate to his account some amount, he will be able to use it to pay for any of our services, including removing this ad.
Blog c.andrushevka, Zhytomyr
Online oversætte

Internet reklame UBU
Statistikker for stedet


Besøgende til sidst 24 timer















«Hans sidste måde» (Om g. Zhukova og hær generelle n. Vatutin i af)

Шістдесят років тому, 9 Januar 1944 årets, командний пункт штабу Першого Українського фронту перемістився із Святошино, під Києвом, в Андрушівку. Війська цього фронту, яким командував генерал армії М, F. Ватутін, після закінчення Житомирсько-Бердичівської наступальної операції, продовжували бої на Рівне-Луцькому напрямку на Заході. Лівим крилом завершували розгром оточеного під Корсунь-Шевченківським німецького угруповання військ та здійснювали наступальні дії в напрямку Умані й Вінниці.

На командному пункті штабу Першого Українського фронту перебував заступник Верховного Головнокомандувача Маршал Радянського Союзу Г.К. Жуков. Штаб розміщався на Красній Гірці (правий високий берег річки Гуйви), в приміщеннях лікарні. Тут визначними полководцями Великої Вітчизняної війни розроблялись плани нових ударів по ворогові з рубежа Торговець-Шепетівка-Любар в загальному наступі на Чернівці.

Про спільні дії 1-го і 2-го Українських фронтів по розгрому Корсунь -Шевченківського угруповання військ ворога відомо усім. Про гуманні наміри радянського командування щодо збереження життя тисячам солдатів й офіцерів, військ , що вели тут бої, свідчать документи тих днів. Ultimatum, designet i form af den anden ukrainske front, der var under kommando af General of the army og. C. Konev, Det var perepravleno signatur til hovedkvarteret for den første ukrainske front, hvor var på tidspunktet g. Til. Жуков.

For at levere teksten i ultimatummet fløj oberst Artemenko straks i Andrušìvku til at Zjukov og Vatutina, med to tekster (den tyske og russiske). Літак ПО-2 у супроводі Двох винищувачів без особливих пригод приземлився в Андрушівці. Як розповідають очевидці, штабні літаки ПО-2 мали аеродром біля с. Galčin, але часто сідали прямо на лід водоймища біля цукрозаводу, ближче до Красної Гірки.

В ультиматумі було, især, сказано:«…Кільце оточення дедалі більше стискається. Ваша надія на врятування даремна. Дивізії, котрі поспішали вам на виручку, розбиті. Провалилися й спроби допомогти боєприпасами та пальним за допомогою транспортних літаків. Лише за два дні у лютому збито понад сто «юнкерсів». Як командир оточених частин ви відмінно розумієте, що немає реальних можливостей прорвати кільце. Опір лише призведе до нових величезних втрат німецьких солдатів і офіцерів» Ультиматум було доставлено в штаб ворожих військ групи генерала Штеммермана

9 Februar, у призначений час, Svaret er ikke modtaget. Human tilbyder vores kommando blev afvist. Da det blev kendt, senere, командуючий Корсунь-Шевченківським угрупованням німців Штеммерман зв’язався із фельдмаршалом Манштейном, який командував групою військ«Південь», а тойз Гітлером, котрий, пообіцявши допомогу, наказав на ультиматум не відповідати. Надто дорогою ціною заплатили фашисти за відмову капітулювати. Серед тисяч вбитих на корсуньських полях солдатів та офіцерів вермахту був знайдений і труп Штеммермана.

В останній день лютого 1944-го високосного року М. F. Ватутін виїхав у війська фронту. Ось як розповідає про це Маршал Жуков:

«Днем 28 Februar, знаходячись у штабі фронту, я зайшов до М. F. Ватутіна, щоб ще раз обговорити з ним питання майбутньої операції (Чернівецької).Після двогодинної спільної роботи він мені сказав:
Я хотів би з’їздити в 60-ту і 13-ту армії, щоб перевірити, як там вирішуються питання взаємодії з авіацією й чи буде підготовлено матеріально-технічне забезпечення до початку операції.

Я радив йому, — пише Маршал Жуков, — послати своїх заступників, а самому зайня­тись розглядом рішень всіх командармів, ще раз перевірити взаємодію з авіацією і облаштуванням фронтового тилу. Микола Федорович настоював на своїй поїздці, посилаючись на те, що давно не був у 60-ій і 13-й арміях. Накінець я погодився, маючи намір особисто зайнятись штабом фронту, управлінням тилу та командуючими родами військ.

Desværre, сталась біда. 29 лютого мені зателефонували з польового аеродрому і доповіли, що туди привезли важко пораненого командуючого фронтом М. F. Ватутіна

„Він був тяжко поранений бандерівцями біля с. Милятин Острозького району на Рівненщині. Його було доставлено у Рівне, а потіму Київ. Та врятувати визначного полководця не вдалось навіть медичним світилам.

15 April 1944 року перестало битися благородне серце воїна. Його поховано в Києві. Москва двадцятьма артилерійськими залпами віддала останню військову шану вірному сину Вітчизни, талановитому полководцю.

Лише рівнечани не знайшли слів, щоб вибачитись за дії бандерівських ватажків, жодним словом не згадали в історії міст й сіл Рівненської області свого визволителя від німецько-фашистських загарбників та їх прихвостнів. I byen. Андрушівка ім’я М. F. Ватутіна носить вулиця на Красній Гірці, звідкіля він вирушив в останню путь 29 Februar 1944 Року.

Joseph Lohansky,
краєзнавець,
m. Andrushivka.


Internet reklame UBU

Internet reklame UBU
hjemmeside 8 fra 10 på grundlag af 48 evalueringer. 26 brugeranmeldelser.