This page is hosted for free by zzz.com.ua, if you are owner of this page, you can remove this message and gain access to many additional features by upgrading your hosting to PRO or VIP for just 32.50 UAH.
Do you want to support owner of this site? Click here and donate to his account some amount, he will be able to use it to pay for any of our services, including removing this ad.
Blogi c.andrushevka, Zhytomyr
Online kääntää

Internet mainonta UBU
Sivuston tilastot


Kävijöitä viime 24 tuntia















Historiallinen Andrušìvŝina. 4. Päivinä Ukrainan vallankumous ja taistelu tallentaa UNR riippumattomuus

Kuten tiedätte, вже 10 Kesäkuuta 1917 p. Українська Центральна Рада своїм І Універсалом проголосила автономію України у складі Росії. Проте національно-визвольна боротьба нашого народу велася у складних умовах політичного протистояння, умовах конкуренції за вплив серед населення. Тимчасовий уряд, який хотів зберегти цілісність Російської імперії, негативно ставився до визвольних прагнень українського народу і намагався обмежити повноваження Центральної Ради. Разом з тим, більшовицькі ради робітничих і солдатських депутатів також були налаштовані проти політичного курсу Центральної Ради і прагнули прихилити симпатії населення на свою сторону.
Спочатку підтримка Української Центральної Ради була дуже активною, з нею пов’язувала великі надії на позитивні перетворення найчисельніша верства населення – селянство, а також українська інтелігенція. Маси активно включалися у політичне життя. 1917 p. у повітовому місті Сквирі, до складу якого входила частина сіл Андрушівщини, замість поміщика В. Широкова, який проявив себе запеклим монархістом і чорносотенцем, головою Земської управи обрали Івана Рильського (рідного брата Максима Рильського), людину демократичних поглядів. Наприкінці квітня 1917 p. у Сквиру прибули представники Центральної Ради на чолі з М. Лисим і створили організацію «Селянська спілка», яка почала видавати газету з однойменною назвою. Невдовзі М. Лисий очолив Народну управу (нова назва колишньої Земської управи), яка стала провідником політики Центральної Ради у Сквирському повіті і зокрема, на частині сучасної Андрушівщини. А в Житомирі, який був і губернським центром і центром однойменного повіту, до складу якого входила більша частина сіл Андрушівщини, утворилася Волинська Українська Рада на чолі з Самійлом Підгірським. Він одночасно був і редактором першої української газети «Громадянин».
Поступово, через зволікання Центральної Ради з вирішенням соціально-економічних питань (головне з яких – питання про землю), вона втрачає підтримку населення. А більшовики, навпаки, зміцнюють свої позиції. Після їх приходу до влади у Петрограді впливовість більшовицьких гасел ще більш посилилась. Більшовики на чолі з В.І. Леніним були проти української державності. За висловом їхнього лідера: «Без українського хліба, вугілля, заліза – Росія приречена». Тому невдовзі більшовицька Росія розв’язує війну проти Української Народної Республіки, проголошеної ІІІ Універсалом Центральної Ради 7 Marraskuuta 1917 p. Вже в умовах жорсткої збройної боротьби ІV Універсалом 9 Tammikuuta 1918 p. Центральна Рада проголосила незалежність УНР.
Valitettavasti, подальші події збройної боротьби УНР засвідчили недостатність власних військових сил і необхідність одержання зовнішньої допомоги. Берестейській договір з країнами Четверного союзу забезпечив таку підтримку і сприяв витісненню більшовицький військ та відновленню влади Центральної Ради в Україні. Однак німецькі війська, які прийшли згідно умов договору, так і залишилися на українських землях, а їхні дії почали набувати характеру окупації. Зрештою німецьке окупаційне командування взагалі розпустило Центральну Раду і привело до влади Павла Скоропадського 29 Huhtikuuta 1918 p.
Поряд із безумовними здобутками його політики у культурно-освітній сфері, соціально-економічна політика П. Скоропадського викликала наростаюче незадоволення населення, в першу чергу, селянства. Результатом став анти гетьманський рух, який охопив усю Україну. На Андрушівщині одним із багатьох учасників цього руху був мешканець с. Лебединець Рудюк Степан Архипович. За участь у розбитті поміщицьких господарств його було заарештовано. Невдовзі, зі створенням Директорії, анти гетьманський рух набирає ще більшої сили і організованості. Як наслідок – П. Скоропадський змушений був 14 Joulukuuta 1918 p. зректися влади, яка переходить до рук Директорії на чолі з В. Винниченком. Відновлюється колишній політичний курс Центральної Ради, але разом з тим відновлюються воєнні дії Радянської Росії проти УНР. Вони проходили з перемінним успіхом. Väestön, в основній своїй масі, було дезорієнтоване різкими політичними гаслами: і Директорії, і більшовиків, і прихильників відновлення монархії (Добровольча армія), і чисельних отаманів. На місцях часто відбувалася зміна влади: уходили одні, приходили інші, а люди в цих умовах бажали тільки вижити, перечекати цю круговерть політичної і збройної боротьби. Проте вихор цієї боротьби все-рівно втягував їх у саму гущу події. Згадуваний вище С.А. Рудюк вступив до армії УНР на чолі з С. Петлюрою (який відав військовими справами в Директорії, а з лютого 1919 p. фактично її очолив після уходу В. Винниченка. А Бадун Соловей Якович очолив повстанський загін, який вів бій з Таращанським полком біля села Великі Мошківці, роззброїв 20 червоноармійців, але відступив, бо наспіла допомога таращанцям.
У вересні 1919 p. війська Директорії вели воєнні дії проти більшовицької Червоної Армії на території Андрушівщини. Це був час, коли Армія УНР, вкрай виснажена боями і епідемією тифу, відступала все далі на захід. 20 Syyskuuta 1919 p. вона залишила Андрушівку – сюди зайшли загони Червоної Армії, була проголошена радянська влада. Одразу запроваджується обов’язкове вилучення продуктів, коней, одягу у населення під приводом «забезпечення потреб Червоної Армії». 11 Lokakuuta 1919 p. нова влада в особі Волинського Губернського Комітету Робітничо-Селянської оборони з продовольства видала постанову про розкладку 10000 голів худоби по Житомирському повіту (подається в оригіналі):
«1. Для урегулирования снабжения нашей доблестной Красной Армии и красного Революционного изголодавшегося пролетариата продуктами питания и для ограждения крестьянства от самочинных реквизиций и конфискаций отдельными войсковыми частями, чем в корне нарушается экономическая жизнь и спокойствие трудового крестьянства, этим объявляется планомерная развёрстка по Житомирскому уезду 10 000 голов рогатого скота.
2. Развёрстка должна быть выполнена не позже 15 Lokakuuta 1919 g.
3. Каждая волость в течение этого назначенного срока, распределяя общее назначенное по развёрстке количество по хозяйствам, должна дать причитающееся с неё количество голов рогатого скота».
Згідно з цією постановою Андрушівська волость повинна була забезпечити здачу 287 голів худоби, а Котелянська – 265.
У такому ж порядку здійснювалася реквізиція хліба, peruna, м’яса, а також одягу, білизни – це подавалося як вилучення лишків, як «справедливий перерозподіл», але все перетворювалося на ділі у цілковите пограбування населення. Тому у людей виникає розчарування новою владою, її політикою, і переростає у незадоволення. І коли війська Директорії при підтримці польських частин у травні 1920 p. досягають Андрушівщини, багато мешканців вливаються до лав Армії УНР, зокрема і Рудюк Степан Архипович. Хоча до союзу С. Петлюри з Ю. Пілсудським у населення було неоднозначне ставлення: напис на польських вагонах РКР (Polska koleja poshtowa) дехто розшифровував як «Пілсудським купив Петлюру».
Однак наступ польсько-українських військ невдовзі, на початку червня 1920 r., змінився контрнаступом Червоної Армії. Війська Директорії разом із союзниками-поляками відступають, і знову, тепер уже на значно триваліший час, встановлюється в Україні радянська влада.

Махорін Геннадій Леонідович, кандидат історичних наук


Internet mainonta UBU

Internet mainonta UBU
sivusto 10 Alkaen 10 perusteella 87 arvioinnit. 29 Käyttäjien arvostelut.