This page is hosted for free by zzz.com.ua, if you are owner of this page, you can remove this message and gain access to many additional features by upgrading your hosting to PRO or VIP for just 32.50 UAH.
Do you want to support owner of this site? Click here and donate to his account some amount, he will be able to use it to pay for any of our services, including removing this ad.
Blog c.andrushevka, Zjytomyr
Online vertalen

Internet reclame UBU
Statistieken van de site


Bezoekers voor de laatste 24 uur















Sleedoorn Bandana Bandana met babusinoï kisten

Любимівка Ольга Олексіївна ХодаківськаLopende academisch jaar, maar ik kan nooit stilstaan een partu thuis Lûbimìvskìj school, Wat is in het Andrušìvskomu gebied. Na het einde van de negende klas kwam ik het Kiev College van gemeentelijke economie aan de Academie van gemeentelijke beheer. Розпочалося студентське життя у великому місті. Сумно, однак, за сільською школою, за вчителями, однокласниками, за улюбленим кабінетом української мови та літератури, який ми називали світлицею.

Завідує ним моя бабуся, вчителька української мови Ольга Олексіївна Ходаківська. Вона працює тут уже сорок три роки.

Багато цікавого є у шкільній світлиці. Експонати — свідки історії рідного села, розповіді про жінок-вишивальниць, гончарів, які займались цим промислом у минулому, про письменника В.С.Кучера, який народився в нашому селі.

Вчителі навчали нас любити рідний край, своїх батьків, берегти родинні реліквії. Ми створювали різні експозиції і прикрашали кабінет. Тут є різнобарвні вишиванки, foto 's, рушники, побутові старовинні речі. Серед них — моя улюблена експозиція «З бабусиної скрині». У ній ваблять око старовинні тернові хустки. Вони давно «вийшли з моди», але це — наші сімейні реліквії. Кожна з них має свою історію. Про одну з них я хочу розповісти.

Бабуся називає одну з хусток «дорогою татусевою». Вона неймовірно красива. Десятиліття не потьмарили яскравих фарб орнаменту і рожевих троянд на тонкому терені темно-вишневого кольору. Хустина прикрашає експозицію, зачаровує своїми кольорами. Чому ж вона — татусева? Більше шести десятків років тому мій прадідусь Олексій Сергійович Загорський купив хустку за великі гроші й подарував коханій дружині Надії у день народження дочки Ольги. Прабабуся берегла хустину, виймала зі скрині лише на великі свята. Коли дочка стала повнолітньою, прабабуся передала її Ользі — як пам’ять про день народження. В 60-ті роки великі тернові хустки носили жінки і дівчата. Носила і моя бабуся, навчаючись у Коростишівському педучилищі. Милувались подруги темно-вишневою хустиною, бо ні в кого такої гарної не було.

Минав час. Моя мама вже не носила хусток, але бабуся передала їй тернове диво — як родинну реліквію, як пам’ять про свого батька. А мама потім передала нам, своїм донькам — як пам’ять про прадідуся Олексія. Не судилось мені його бачитиЗ болем у серці, зі сльозами розповідає мені бабуся Ольга Олексіївна про свого тата, який подарував таку гарну хустину.

Нелегким був його життєвий шлях. Ріс Олексій у багатодітній родині, з раннього дитинства працював, заробляючи на шматок хліба. Перед війною, В 1941 jaar, його призвали на службу в армію. Війна з фашистами застала його в Закавказзі. Пройшов Олексій Сергійович фронтовими дорогами аж до Берліна: спершу — снайпером, а потім — зв’язківцем. Кілька разів був поранений, але після госпіталю знову йшов у бій. Після війни ще чотири роки служив за кордоном, в Угорщині. In het 1946 році одружився і забрав із собою дружину Надію. Коли повернувся в рідне село Мостове, працював на різних роботах, був справжнім господарем. І на пенсії не сидів, склавши руки, ще тринадцять років допомагав радгоспу в період сільськогосподарських робіт.

Настав 1995 jaar. Радів прадідусь, що зустріне 50-річчя Великої Перемоги, бо не забувалися фронтові побратими, важкі бої, про які він часто розповідав дітям і внукам. Уже й піджак зі своїми багатьма нагородами приготував на святковий мітинг.

Але не судилося. Два місяці не дожив мій прадід до ювілею Перемоги. Холодної березневої ночі сталася пожежа на радгоспному току, де дідусь оберігав зерно для посіву. Його вразило на смерть електричним струмом. Згорів мій прадідусь на трудовому фронті. У чорних хустинах зустріла родина ювілейну дату біля могили ветерана Великої Вітчизняної війни, який так любив життя, рідне село

Темно-вишнева тернова реліквія ж і далі передаватиметься з покоління в покоління як часточка пам’яті нашого роду.

Мар’яна Лисюк


Internet reclame UBU

Internet reclame UBU
website 9 Van 10 op basis van 62 evaluaties. 20 gebruiker reviews.