This page is hosted for free by zzz.com.ua, if you are owner of this page, you can remove this message and gain access to many additional features by upgrading your hosting to PRO or VIP for just 32.50 UAH.
Do you want to support owner of this site? Click here and donate to his account some amount, he will be able to use it to pay for any of our services, including removing this ad.
Blog c.andrushevka, Zjytomyr
Online vertalen

Internet reclame UBU
Statistieken van de site


Bezoekers voor de laatste 24 uur















Zoals een taverne met een theelepel nam deel (Bar aan de biografie van een dorp Ivankova)

Guralnictvo in tsaar van Rusland was een van de toonaangevende industrieën. Een continue stroom van kom naar schatkist fondsen, opbrengst van de verkoop van wodka, die deel uitmaken van een derde van de rijksbegroting. Gemaakt van goedkope lokale grondstoffen zonder speciale uitgaven, Ze tijdelijk uitgesloten van de man met een grimmige routine.
«Зелений змій» кільцями обвивав свідомість, дурманив розум, гасив гнів, ненависть, розпач. Шинки та «монопольки», котрих в Російській імперії було набагато більше, ніж шкіл, Bibliotheken, музеїв разом узятих, послужливо розчиняли навстіж двері простому люду.
Але політика одурманювання народу інколи оберталась і проти її ж творців. Dus, в Центральному державному історичному архіві України зберігається цікава справа, що розповідає, як від горілки якось постраждав навіть сам государ-імператор Олександр ІІ.
14 April 1911 року на стіл начальника Волинського губернського жандармського управління лягло секретне донесення пристава 5-ї дільниці Житомирського повіту, в якому сповіщалось, що в селі Іванкові Котельнянської волості знайдено на занедбалому городі бюст Олександра ІІ, споруджений заможними селянами за власні кошти.
В ході судового розгляду справи «о дерзком кощунстве неизвестных злоумышленников» з’ясувалось, що в 900-их роках священник села Іванкова, з метою протидії пияцтву, відкрив у величезному громадському будинку посеред села чайну, щоб селяни могли коротати відпочинок за чашкою чаю.
Але невдовзі священник помер, а чайна стала збитковою. З часом вона перейшла у власність нових хазяїв. Прибравши її до рук, вони поволі почали продавати «помимо чаю разные закуски, папиросы… Из Житомира вино…». Була і горілка. Справи пішли на краще. Прибутки нових власників швидко зростали, але ціни росли ще швидше.
Змагаючись з корчмарями за право оббирати своїх земляків, господарі чайної (їх в народі називали «непитущими») поставили питання руба: бути корчмі чи не бути.
Напередодні 50-річного ювілею реформи 1861 van het jaar 19 лютого «непитущі» придбали за 15 карбованців погруддя Олександра ІІ і встановили його біля самого шинку, створивши таким чином серйозну перешкоду на шляху його відвідувачів, які ніяковіли під грізним поглядом імператора та натикалися на пам’ятник вночі.
То й не дивно, що власники шинку всіляко намагалися позбутися погруддя, пропонуючи перенести «священну особу» поближче до церкви або місцевого училища. Та де там!
Розгорілася вперта боротьба між конкуруючими закладами. «Непитущі» піднімали питання перед священником про закриття шинку, який опоганює, за їх словами, імператора. За їх вимогою Іванківський настоятель запроваджує щорічну процесію до пам’ятника для відправлення заупокійної панахіди по Олександру ІІ.
Шинок ніс втрати, зменшилась кількість відвідувачів.
Het leek, перемога «непитущих» була близькою, але в ніч на третій день святої Пасхи бюст імператора зник зі свого постаменту і потрапив на занедбаний город.
І хоч місцева газета «Жизнь Волыни» у вірнопідданському запалі повідомляла, що «возмущенные жители немедленно потребовали самого строгого следствия… Народ негодует и грозит расправиться с негодяями самосудом…», все було інакше.
Із секретного донесення ротмістра Леонова від 20 April 1911 року випливає, die, незважаючи на загрозу покарання, й чутки про те, що через цей випадок «все село будет расформировано… и что всех попереводят в другие села», серед селян, невдоволених важким життям, панував піднесений настрій.
Зникнення бюста імператора, вони розцінювали як повалення самодержавства в цілому.
Гортаючи сторінки протоколу дізнання, бачимо, що на запитання станового пристава люди, немовби змовившись, відповідали з неприхованою байдужістю до долі імператора: «не знаю…», «не бачив…».
Слідство за відсутністю доказів припинено.

Г.Боряк


Internet reclame UBU

Internet reclame UBU
website 10 Van 10 op basis van 64 evaluaties. 35 gebruiker reviews.