Blogg c.andrushevka, Zjytomyr
Online oversett

Online annonsering
СТАТИСТИКА САЙТА


ВІДВІДУВАЧІ ЗА ОСТАННІ 24 ГОДИНИ















Med žuravlâmi feier hjertet til eget land

Og igjen våren blomstrer duftende blomster. Det er en skjult tilbake zaselâê sjelen til hver av nybyggerne, som fant sitt andre hjem i Andrušìvŝinì. Родина Лідії Федорівни та Юрія Олександровича Солодчуків у 1992-ому прибула до нас з Овруцького району. Тут для них новим було все: і хата, обтулена вітрами (навколо де-не-де залишилося дерево від колишнього колгоспного саду), og folk — хто звідки, і природа (як не вистачало розкішного поліського лісу з його неповторними дарами). Найболючіше стиснулося серце у Надії ТалимонівниЛідиної матері, бо старшим людям, як і великим деревам, важче приживатися на чужій землі. Час втамовує біль втрат, але не владний над пам’яттю. Сьогодні садиба Солодчуківодна з кращих. Горнуться до господарів посаджені й вирощені ними дерева у саду, ось-ось потішать цвітом, і клумби з настанням тепла вкриються різнобарв’ям, а на городі вже протикаються сходи картоплі та овочів — alle, як у справжніх господарів. Лад у всьому дають спільноу сім’ї мир та злагода, люблять працю, дослухаються до думки старших, діти поважають батьків, а всі разом шанують матір і бабусю Надію Талимонівну. Саме вона допомогла доньці виростити таких славних синів й онуківВалерія та Володю. Перший навчається у Житомирському агроекологічному університеті, а Володя працює електриком і вчиться заочно по обраній спеціальності. Їх батько Юрій Олександровичшанована людина і в селі, Hvor bor, і в колективі залізничної станції Бровки, де працює черговим диспетчером. Поважають і Лідію Федорівну, Hun — соціальний працівник, з теплом, добром і щирою турботою обслуговує одиноких престарілих сельчан. Hver — при ділі, вистачає хатніх турбот і для бабусі. Skjønt, здоров’я її часом підводить, діти тоді до лікарні доправлять матір, щоб підлікувалась, сил набралась. Весна для неї і для всієї сім’ї Солодчуківпора особлива: їх чекає довгождана і така важка дорога до рідного краю, туди, де народились і жили, аж поки не накрила всіх чорна чорнобильська хмара. На другу після Великодня провідну неділю їдуть сім’єю на рідну Овруччину, спочатку не до рідного села, а на кладовище, де Лідин батько і брат, а Надії Талимонівничоловік і син… А потім повертають до села, якого немає, вже важко впізнати свою хатупостаріла, обсипалася, вся в зарослях, доживає віку. За нею, як за рідною істотою, болить душа і плаче серце. Deretter — дорога додому, до того дому, який уже став рідним за велінням долі, яка не завжди милостива до нас.

Наталія Манзебур,
Sekretær for den Brovkìvs′koï kommunestyret.
Nyheter Andrušìvŝini


Online annonsering

Online annonsering
nettsted 7 fra 10 på grunnlag av 87 evalueringer. 32 brukeranmeldelser.