Blogg c.andrushevka, Zjytomyr
Online oversett

Internett annonsering UBU
Statistikk på nettstedet


Besøkende siste 24 timer















З журавлями лине серце до рідного краю

І знову весна розцвітає духмяним цвітом. Вона прихованим смутком заселяє душу кожного з переселенців, які знайшли свою другу домівку на Андрушівщині. Родина Лідії Федорівни та Юрія Олександровича Солодчуків у 1992-ому прибула до нас з Овруцького району. Тут для них новим було все: і хата, обтулена вітрами (навколо де-не-де залишилося дерево від колишнього колгоспного саду), і людихто звідки, і природа (як не вистачало розкішного поліського лісу з його неповторними дарами). Найболючіше стиснулося серце у Надії ТалимонівниЛідиної матері, бо старшим людям, як і великим деревам, важче приживатися на чужій землі. Час втамовує біль втрат, але не владний над пам’яттю. Сьогодні садиба Солодчуківодна з кращих. Горнуться до господарів посаджені й вирощені ними дерева у саду, ось-ось потішать цвітом, і клумби з настанням тепла вкриються різнобарв’ям, а на городі вже протикаються сходи картоплі та овочіввсе, як у справжніх господарів. Лад у всьому дають спільноу сім’ї мир та злагода, люблять працю, дослухаються до думки старших, діти поважають батьків, а всі разом шанують матір і бабусю Надію Талимонівну. Саме вона допомогла доньці виростити таких славних синів й онуківВалерія та Володю. Перший навчається у Житомирському агроекологічному університеті, а Володя працює електриком і вчиться заочно по обраній спеціальності. Їх батько Юрій Олександровичшанована людина і в селі, де живе, і в колективі залізничної станції Бровки, де працює черговим диспетчером. Поважають і Лідію Федорівну, вонасоціальний працівник, з теплом, добром і щирою турботою обслуговує одиноких престарілих сельчан. Коженпри ділі, вистачає хатніх турбот і для бабусі. Щоправда, здоров’я її часом підводить, діти тоді до лікарні доправлять матір, щоб підлікувалась, сил набралась. Весна для неї і для всієї сім’ї Солодчуківпора особлива: їх чекає довгождана і така важка дорога до рідного краю, туди, де народились і жили, аж поки не накрила всіх чорна чорнобильська хмара. На другу після Великодня провідну неділю їдуть сім’єю на рідну Овруччину, спочатку не до рідного села, а на кладовище, де Лідин батько і брат, а Надії Талимонівничоловік і син… А потім повертають до села, якого немає, вже важко впізнати свою хатупостаріла, обсипалася, вся в зарослях, доживає віку. За нею, як за рідною істотою, болить душа і плаче серце. Потімдорога додому, до того дому, який уже став рідним за велінням долі, яка не завжди милостива до нас.

Наталія Манзебур,
секретар Бровківської сільської ради.
Nyheter Andrušìvŝini


Internett annonsering UBU

Internett annonsering UBU
nettsted 8 fra 10 basert på den 67 ocenok. 32 brukeranmeldelser.